Vasyl Makhno is a Ukrainian poet, prose writer, essayist, and translator. He is the author of thirteen collections of poetry: Skhyma (1993), Caesar’s Solitude (1994), The Book of Hills and Hours (1996), The Flipper of the Fish (2002), 38 Poems about New York and Some Other Things (2004), Cornelia Street Café: New and Selected Poems (2007), Winter Letters (2011), I Want to be Jazz and Rock’n’Roll (2013), Bike (2015), Jerusalem Poems (2016), Paper Bride (2017), and most recently the book of selected poems Poet, the Ocean, and Fish (2019).He has also published a book of short stories, The House in Baiting Hollow (2015) a novel, The Eternal Calendar (2019) and four books of essays, The Gertrude Stein Memorial Cultural and Recreation Park (2006), Horn of Plenty (2011), Suburbs and Borderland (2019), and Biking along the Ocean (2020). In addition, he has translated Zbigniew Herbert’s and Janusz Szuber’s poetry from Polish into Ukrainian and edited an anthology of Ukrainian poets from the 1990’s. Makhno’s works have been widely translated into many languages; his books have been published in Israel, Poland, Romania, Serbia and the US. He is the recipient of Kovaliv Fund Prize (2008), Serbia’s International Povele Morave Prize in Poetry (2013), the BBC Book of the Year Award (2015), and a Semi-finalist of the Polish literary prize Angelus (2016). Makhno currently lives with his family in New York City.
Василь Махно
«Якби Бах плекав бджіл»*
Так скриплять завіси і засови
вкручені в віконниці – З-за парт
хор бджолиний в золоті прозорім
в тиші що її підслухав Пярт
якби Баха полюбили бджоли
якби музики наповнений щільник
не тримався б на смичкових щоглах
на шовках і робах повстяних –
звуком в прорізі – в затиснутому світлі
в сріберній матерії крила
Бахові любов бджолина світить
В дириґента паличка крива
з тих одноманітностей смичкових
з тих самотностей – дзеркальних коливань
світиться космічний пил навколо
й пахне звук як стигла ковила
і стає незрозуміло зовсім
як з цих бджіл надоїть меду Пярт
з струн тугих із кінського волосся
з сосон для віконниці та парт
з тих непевних порухів космічних
дисгармоній – розладів – пітьми
з гострих форм – з округих і обтічних –
з чого й починаємося ми
з тиші чи зі струнної оркестри?
з пальця при вустах – з мембрани вух?
книги Суддів а чи книги Езри?
з слова перетвореного в дух?
у “Страстях Матвієвих” – у бджолах
тишах і небесних голосах
ми не допитаємось ніколи
нащо нам плекає бджоли Бах?
*Арво Пярт «Якби Бах плекав бджіл» (1976)
Vasyl Makhno
IF BACH KEPT BEES*
Creaking like hinges and bolts
attached to the shutters — in a section
Pärt listened to a bee choir enveloped
in a golden translucence in quiet
if the bees grew to love Bach
if the hive was filled with music
he would not have to rely on string bow masts
silk and felt pads
sounds in grooves – in compressed light
in the silver composition of wings
Bach’s love of bees glows
the conductor’s baton is bent
from the synchronization of the bows
from that single movement – mirrored vibrations
a cosmic dust shines all around
and sound smells like ripe feather grass
and it’s totally unknown
how Pärt will get honey from these bees
from the tight strings of horsehair
from pine for shutters and podiums
from those uncertain cosmic movements
disharmony – chaos – darkness
from sharp edges – from round and streamlined –
from where we began
from silence or from a string orchestra?
from a finger against lips – from membranes in ears?
the Book of Judgment or the Book of Ezra?
from the word turned into a spirit?
in “The Passion of Matthew” – the bees
have quiet and heavenly voices
we will never find out
why Bach keeps bees for us
* Arvo Pärt. Wenn Bach Bienen gezüchtet hätte (1976)
Translated from the Ukrainian by Olena Jennings
